Привіт! Хочу поділитися своїм досвідом участі у програмі au pair в Іспанії.
Я подалася на програму ще в березні 2026 року, тому що хотіла знайти родину для участі в програмі. На початку я підготувала свій профайл, заповнила всі необхідні документи, і після цього ми почали пошук родини. Якщо чесно, для мене цей процес виявився довшим, ніж я очікувала. Я спілкувалася з досить великою кількістю родин, але чомусь щоразу ми не могли остаточно зійтися. Десь не підходили умови, десь просто не було відчуття, що це саме «моя» родина. До кінця травня я вже почала трохи нервувати, тому що часу проходило все більше, а відповідної родини ми так і не знайшли.
У цей момент Валерія почала пропонувати мені більше варіантів. Ми розглядали не тільки родини з початкового пошуку, але й інші профайли, зокрема родини в Італії та варіанти не тільки через партнерів, з якими працювали на початку. Тобто пошук продовжувався, і ми не зупинилися на тому, що перші варіанти мені не підійшли. У результаті я поспілкувалася з однією родиною, і з ними все склалося досить швидко. Нам вдалося знайти спільну мову, ми погодили умови і досить швидко оформили контракт.
Після цього я вже вирушила до Іспанії, на північ країни. І ось сама дорога була, напевно, окремою пригодою. 😅 У Мадриді, в аеропорту Барахас, я не змогла знайти місце, звідки відправлявся мій автобус. У результаті я його пропустила, втратила гроші за квиток і фактично залишилася на всю ніч в аеропорту. Я майже не спала і морально це було досить складно, особливо тому, що я була сама в іншій країні та ще й після довгої дороги.Але Валерія залишалася на зв’язку, за що окремо дякую. Зрештою я розібралася, де саме потрібно було сісти на автобус, придбала нові квитки, доїхала до центру Мадрида, а вже звідти поїхала далі до Луго. Коли мене нарешті зустріла родина, я вже реально могла видихнути.


