Я вирішила спробувати програму au pair і поїхала до Іспанії. Спочатку планувала залишитися на два з половиною місяці, але зрештою вийшло лише півтора. Незважаючи на короткий термін, досвід був для мене дуже цінним і цікавим.

Процес оформлення був досить простим і швидким. Завдяки агенції я без проблем знайшла родину, з якою відразу відчула симпатію ще під час онлайн-спілкування. Вони здалися приємними і відкритими, і справді, коли я приїхала, мене зустріли дуже добре.

Звісно, перші два тижні були непростими. Найбільше складнощів виникало через мовний бар’єр – я не завжди розуміла маму родини, а вона не завжди розуміла мене. Щоб швидше адаптуватися, я почала відвідувати курси іспанської мови. Але згодом зрозуміла, що мені важливіше покращувати англійську, тому вирішила зосередитися саме на ній. Це трохи здивувало маму родини – їй було незрозуміло, чому я в Іспанії і хочу вдосконалювати англійську, але ми знайшли спільну мову і порозумілися.

З дітьми ми дуже швидко знайшли контакт, особливо з молодшими. Ми проводили багато часу разом, грали, гуляли. У мене не було дуже багато робочих годин, тому я мала можливість подорожувати, знайомитися з місцевістю. Я жила в Ваядоліді, відвідала кілька цікавих міст на півночі країни, познайомилася з новими людьми і навіть завела друзів.

Хоча програма закінчилася раніше, ніж планувалося, мені було трохи сумно прощатися. Перші два-три тижні були складними, але потім усе змінилося – я вже відчувала себе комфортно, мала друзів, звикла до дітей та розпорядку. Якби не інші плани (волонтерство в Болгарії), я, можливо, залишилася б довше.